19 серпня 2026 року Ігор Луценко у власній колонці, оприлюдненій у ТСН, заявив про системну проблему евакуації поранених із «кіл-зони» на фронті та пояснив, від чого, на його думку, залежить вибір рішення. За словами Луценка, сучасний наземний роботизований комплекс зазвичай не підходить для евакуації поранених і є «засобом для евакуації тіл загиблих, не більше».
Технічні параметри, які називає Луценко
Луценко стверджує, що наземні роботизовані комплекси зазвичай мають швидкість 7–10 км/год і не мають належного протимінного та протидронового захисту. Під час інциденту, який він описує, спроба евакуації двома бійцями з підрозділу ударних безпілотників «Code 9.2», пораненими російськими дронами «Молнія», провалилася: платформу уразив ворожий дрон. Командир роти 475-го окремого штурмового батальйону Владислав Польський вивіз важкопоранених на цивільному пікапі без бронежилета.
Що визначає вибір техніки та фінансування
- Використання важкоброньованих автомобілів класу MRAP — «Козак», «Варта», Cougar, M-ATV — із засобами РЕБ, протикумулятивними екранами та потужним протимінним захистом.
- Розрахунок Луценка: екіпаж — 4 особи, у разі вогневого ураження транспорту в середньому гине 2 особи, втрати держбюджету — 720 тисяч доларів.
- Інвестиція в техніку становить 30–50% від очікуваних збитків бюджету внаслідок загибелі військових.
- Кошти на евакуацію від партнерів є, але держава не спроможна витратити їх на ефективні рішення через відсутність чітко сформованої державної потреби.
- Підтримка концепції Сирським та подальше «загублення в паперових морях інстанцій».
Луценко також наводить орієнтовну вартість спеціалізованих бронемашин — M-ATV, RG-31, VAB і RG-33 по 600 тисяч доларів, Cougar — 700 тисяч доларів — і стверджує, що переобладнання позашляховика таким захистом коштує менше 50 тисяч доларів.
Залишити відповідь